Перебираю все життя,
Всі сторінки листаю роду…
Вже знаю де чиє дитя,
Ми всі з єдиного народу.
Який же був у мене рід?
Яким дід буде і надалі?
Чи він залишить людям слід?
Чи тільки принесе печалі?
Цього в батьків я не питав,
Лише тепер, як став вже дідом,
Свою історію листав,
За кожним з роду ходив слідом.
Дізнався хто у мене дід,
Що прадід був козак нівроку.
Що кожен з них залишив слід,
Ніхто не був з них одиноким.
Потім батьки і я, й сини,
А потім щастя – онучата.
Тепер немає їм ціни,
Вони для дому – лелечата.
У нас всіх прізвище одне,
Ми з українського народу
І кожен ймення це несе,
Постійно з роду і до роду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798501
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.07.2018
автор: Віталій Назарук