[i]В моїй кімнаті лотос цвів.
І руки наче пелюстки,
і ноги вже міцне коріння
серед паркету шпар.
Під ним Земля біліє сенсом
на мудрості - вершині.
І стіни - непролазний ліс
з картинами на гіллі-цвяху,
та спокоєм до середини,
стежка́ми-медитаціями в даль.
І стеля - небо сиве-сиве
із легкими хмарками,
що мають колір вапен,
де загубитися не важко
від темних буднів у просторі́.
І сонцем стане абажур.
А я вже цілісна рослина
черпаю мудрості Богів,
і серце - радісна пташина,
співа у місті парникових газів
якусь душевну мантру...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798422
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2018
автор: Мандрівник