Що ж так ся тужно, гірко й марудно?
Чом, моя Ненечко? Чом,
Серце тривожне годую сумом?
Чую... Ой, чую нутром!
Ввійде незваний, непроханий в гості,
Влізе, у хату твою... Досить!
Прошу тебе, плакати досить!
Міць свою, нині готуй!
Щоб бузувіри і клятії зайди
Не спопелили лани...
Знаю, що важко! Вірю і знаю!
Мила моя, потерпи!
Прийде й на наші, ще вулиці свято,
Радість навідає дім,
Тільки ж готуйся... Готуйся завзято!
Темінь розрушиться й грім,
У блискавиці народного гніву,
Врешті освітить той шлях,
Що приведе нас... Ні, не в руіни!
Хватить..! Піднявши ввись стяг,
Виведе з тьми та й до обрію щастя!
Гідність твоя ж розцвіте...
Що ж так ся тужно, гірко й марудно?
Йде... Нутром чую, що йде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798321
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.07.2018
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ