Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
доладності вершину і краси.
Вона пробуджує завжди життєві сили,
немов краплини божої роси.
Величність ліній манить безумовно
і легкістю своєю полонить,
а ті про цноту скажуть красномовно,
що свіжістю джерельною п’янить.
Невимушена витонченість рухів –
естетика природи, божий, дар.
Знімаю перед нею капелюха,
в цім не завадить навіть пеньюар.
Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
доладності верхів’я і краси,
та внутрішню її я бачу силу –
красу душі, що скарб на всі часи!
04.07.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2018
автор: Олександр Мачула