Зоря не завжди сонечком стає
Хоч світить, та не гріє – світ далекий…
Холодний промінь серце дістає,
Його політ, немов відліт лелеки.
Коли у серці світиться любов,
Горить душа, немов у горах ватра...
Серце у грудях пломеніє знов,
Така любов на нині і на завтра…
Коли серця удвох розтоплять лід
І поцілунок об’єднають губи…
Кохання у душі залишить слід,
Ваша любов признається, що любить.
Лише тоді засяють небеса,
Теплом зігріє сонце вашу долю.
Ваша любов сотворить чудеса,
Хоч з нею часто корчитесь від болю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2018
автор: Віталій Назарук