Коли зорі бояться ночі
І від страху заплющують очі,
Білий ангел з се́рденьком мами
Біля любого сина постане.
Як життя забрав снайпер в друга--
І на душу лягла чорна туга,
Білий ангел спустився із неба--
Біль утрати гоїти треба.
Коли сни терзає розпука,
Й син дитя взяти мріє на руки,
Волю скріпить щемливий спомин,
Рідна ненька не відала втоми.
Він на схід — й вона волонтером
В страшну пащу війни-ненажери.
Всі там мамою кликали ніжно
На війні отій осоружній.
Мирно час над хрестами плине...
І тепер мама сина не кине--
Крильми ангел синочка обніме
Й тривогу із се́рденька зніме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798052
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2018
автор: Valentyna_S