У мріях літаю…

У  мріях  літаю,
Спокою  не  знаю,
Тебе  як  побачу,
Одразу  впізнаю.

Є  щось  недосяжне
У  твоїх  очах,
Як  море  безмежне,
Як  зоряний  шлях

Весела  усмішка,
А  ще  шовковисте,
Спадає  волосся
На  шию  в  намисті.

Ти  душу  тривожиш,
Приходиш  у  снах,
На  крилах  полину,-
Подай  лише  знак.

Торкнуся  легенько,
Відчую  тремтіння,
Гарячого  серця
Биття,  тріпотіння.

Схоплю  у  обійми,
Як  тільки  побачу,
Одразу  зомлієш
В  цілунках  гарячих.

Губами  ласкатиму
Клітиночку  кожну,
Від  дотиків  ніжних,
Звихнутися  можна.

Тремтітиме  тіло,
Немов  лист  осики,
Відчуєш  блаженство
І  потяг  великий.

Ти  все  зрозумієш,
Без  жодного  слова,
Бо  тіло  все  знає,
Що  нам  невідомо

Серця,  де  гарячі,
Заб'ються  у  грудях,
Нікого,  крім  Тебе,
Кохати  не  буду.

Одежа,  поволі,
На  землю  спадає
І  вже  заборони
Для  мене  немає.

Прискорене  дихання
І  рухи  ритмічні,
Дарує  природа
Нам  миті  космічні.

Все  швидше  і  швидше
А  потім  вмить,  разом,
Заб'ються  тіла
У  одному  оргазмі.

І  як  нагорода,
Немов  Божий  дар,
Проллється  до  лона
Живильний  нектар.

А  потім  втомившись,
Від  втіх  тих  солодких,
З'єднаються  Душі
Разом  у  польоті.


Варіант.

У  мріях  літаю,  спокою  не  знаю,
Тебе  як  побачу,-  одразу  впізнаю.
Є  щось  недосяжне  у  твоїх  очах,
Як  море  безмежне,  як  зоряний  шлях

Весела  усмішка,  а  ще  шовковисте,
Спадає  волосся  на  шию  в  намисті.
Ти  душу  тривожиш,  приходиш  у  снах,
На  крилах  полину,-  подай  лише  знак.

Торкнуся  легенько,  відчую  тремтіння,
Гарячого  серця  биття,  тріпотіння.
Схоплю  у  обійми,  як  тільки  побачу,
Одразу  зомлієш  в  цілунках  гарячих.

Губами  ласкаю  клітиночку  кожну,
Від  дотиків  ніжних,  звихнутися  можна.
Тремтітиме  тіло,  немов  лист  осики,
Відчуєш  блаженство  і  потяг  великий.

Ти  все  зрозумієш  без  жодного  слова,
Бо  тіло  все  знає,  що  нам  невідомо
Серця,  де  гарячі,  заб'ються  у  грудях,
Нікого,  крім  Тебе,  Кохати  не  буду.

Одежа,  поволі,  на  землю  спадає
І  вже  заборони  для  мене  немає.
Прискорене  дихання,  рухи  ритмічні,
Дарує  природа  нам  миті  космічні.

Все  швидше  і  швидше,  а  потім  вмить,  разом,
Заб'ються  тіла  у  одному  оргазмі.
І  як  нагорода,  немов  Божий  дар,
Проллється  до  лона  живильний  нектар.

А  потім,  втомившись,  від  втіх  тих  солодких,
З'єднаються  Душі  разом  у  польоті.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2018
автор: М.С.