Вершина

Вона  здійнялась  до  зірок
І  кличе  нас  в  свої  обійми,
А  в  головах  у  нас  пісок
І  ми  програли  наші  війни.

Така  краса,аж  серце  ранить:
До  ніг  їй  хмари  приклонились,
І  сонце  нею  давно  марить,
Вітри  свободою  ділились.

Важким  і  довгим  буде  шлях,
Там  кожен  крок  -  це  нова  фаза.
В  великих  наших  рюкзаках
Лиш  необхідне:  злість,образа,

А  ще  є  гордість,егоїзм,
На  вітер  кинуті  слова.
Якщо  потрапим  в  катаклізм,
Це  все  врятує  нам  життя!

Болить  спина,втомились  ноги,
Здійнявся  вітер  штормовий!
Прокрався  страх  під  шкіру  строгий  -
Пливе  на  нас  туман  густий.

Раптово  зникли  всі  дороги.
Куди  іти?Що  з  нами  буде?!
Від  безпорадності  й  знемоги
Щось  боляче  стискає  груди.

Розпочинається  гроза.
Нас  на  коліна  кинув  вітер,
А  ми  йому  -  із  рюкзака
Вже  непотрібний  набір  літер.

Щоб  до  вершини  нам  дійти,
Від  зайвих  вантажів  звільнились:
Образи,принципи,думки
Донизу  миттю  покотились!

Ще  кілька  кроків...Ми  змогли!
Відкрилось  дихання  десяте,
І  нові  літери  знайшли.
Тепер  ми  вміємо  кохати!

Нові  думки,нові  слова,
Нове  життя  складемо  ми.
У  кожного  своя  Гора
І  різний  рівень  висоти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798016
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2018
автор: Miss Devil