Де в Бог-ріку святий Інгул впадає,
у сиву давнину, ще в бронзи лад,
історія нам достеменно бає –
заклали наші предки Дикий сад.
Тут славної минувшини сувої
сплелися в неповторний пантеон;
до Ольвії, часів Гомера й Трої –
у наш причорноморський Іліон.
Античне городище древніх русів,
це місто зброярів, ремісників…
Засноване задовго до улусів,
жило і квітло протягом віків.
Ще не було Німфея, Херсонеса,
(лиш води рік зливалися в посад),
Пантикапея, Тіри… З волі Зевса
над Бугом зеленів наш Дикий сад.
Так, Миколаїв – неповторне місто,
для кожного із нас воно своє.
Комусь ласкаве, рідне і барвисте,
таким воно уже й для мене є.
Наш Миколаїв, місто корабелів,
це древній порт всіх світових морів,
колиска вчених, рай для менестрелів,
турбін, авіаносців, якорів…
Люблю мій Миколаїв знову й знову,
нічних гірлянд замріяні вогні,
Інгул, що вигинається в підкову
навкруг Аляуд у житті-борні.
Люблю наш Миколаїв, місто-казку
на берегах великої ріки,
а ще молю йому про божу ласку –
живи і квітни знову й на віки!
03.07.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797968
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.07.2018
автор: Олександр Мачула