Поет — наче творча людина.
Що вірши складає й пісні,
Та часом він — справжня дитина,
Що бачить казки уві сні
Та чує думки чудернацькі,
Безглузді, раптові, дурні,
Що незрозумілі зненацька,
Насправді ж — струмки навесні,
Що топлять сніги в розуміннях,
Напоюють квіти ідей,
Проводячи світло прозріння
У розуми й душі людей,
Але лише тих, що готові
Почути ту свіжість думок,
Новітності світла чудові,
Відкривши серцевий замок
Для того потоку, що ллється
З приходу у розум зі снів
Поета, якому нейметься,
Ту низку римованих слів
Лише написати й сказати,
Бо якось так склалося й все...
Та може і сам те не знати,
Що то він насправді несе
Величне знання й одкровення,
Що Всесвіт крізь нього дає,
Бо обране його натхнення,
Бо сам він як медіум є.
Прямого зв'язку з Небесами
Він має відкритий канал.
То Боги говорять із нами
Віршами всесвітніх дзеркал.
©~GV~25/2.7.18/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2018
автор: Gnat Valjorny