Ранок довгожданий починавсь дощем,
Холод не проходив і чинив свавілля.
Серце трепетало, марило плащем,
Заблукало сонце і була неділя.
Ми з тобою все зважили на совість !
Серцем, аж двома, думали щораз…
Наростала даль і скінчалась повість
Про щасливих двох, про розумних нас…
Там, де горизонт, буде нова даль,
Осінь золота пограбує віти…
Прийде самота, вишкірить емаль,
Що тоді в судинах буде шаленіти ?
Не шалений вальс, а прозріння страх !
Правда, як гроза, розкидає стріли –
Будуть дні і дати на семи вітрах.
Незабутній, любий, що ми наробили ?
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2018
автор: Оксана Осовська