Згасають айстри, наче зорі,
У ріднім батьківськім саду,
Купаюсь в мріях, наче в морі,
І подумки туди іду.
Вже відтужили абрикоси,
Пожовкли трави в споришах —
Там, де дитинства срібні роси
Студили ніжки у бігах.
Чомусь бентежить сад мій спокій,
І повернутися велить.
Гніздо лелече довгі роки
У згадці й досі клекотить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2018
автор: Lana P.