Розплющивши очі, розумієш -
Світ дихає не повітрям.
Заблукати в пустелі надії
І щиро сказати отямившись:
Я так не вмію, вибачте!
Відчути, як підіймаєшся екскалатором
І хочеш бігти далі.
Ти знову все ускладнюєш, адже так?
Саме так потрібно жити.
Я не скажу чесно, що знаю.
Я хочу так думати.
І ніхто мені не відповість, принципово,
Адже це не важливо зовсім.
Головне в житті - встигнути!
Відпочити від стереотипів і поведінки.
Ніколи не боятися сказати,
Бо це Твоя думка.
Ніколи не боятись, мріяти,
Бо Ти твориш майбутнє.
Ніколи не боятись,
Бо Страху немає.
Любити комети ніхто не забороняє.
Кричати до Всесвіту - потреба.
Час відчиняє ворота,
А я знову замикаю двері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797748
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2018
автор: Тина Зарова