Карпати голі, вмить вода зліта,
Біжить униз і робить людям шкоду.
А все тому, що совісті в людей нема,
Ніхто не дбає вже про матінку природу.
Рубають впень удень і уночі,
У всі кінці мчать з лісом ешелони.
Щоб ще багатші стали багачі,
Народ, як завжди, залишався голий.
Хіба робили так, колись, діди?
Бо були мудрі й про нащадків дбали.
Зрубав смереку - десять посади,
Щоб зеленіли гори, процвітали.
Ви подивіться у сусідів як,
Румунів, німців у поляків, чехів.
Хіба немає гір і лісу в них нема?
Та з України всі везуть смереку.
Допоки будемо терпіти це?
Коли вже мудрими ми станем.
Подумай добре друже Ти про все,
Що своїм дітям й внукам ми зоставим...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797696
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.07.2018
автор: М.С.