У спорожнілому світі
простору більше і менше змісту.
Ти думаєш, нащо жити?
Нащо тобі усе це?
Їсти, щоб жити, чи жити, щоб їсти?
Порожні будинки.
В порожніх вікнах ніхто не чекає.
Порожні свята, мертві ялинки...
Хтось обіцяв не вмирати, але забуває...
І так тобі, наче після зради.
І, наче, аж десь перед смертю.
По порожнечі водити очима -
Чого заради жити, чи вмерти?
Порожня душа, порожнє село, порожнє місто.
Дзвін гуде крізь тумани.
Порожнє саме не наповнить нічого змістом.
Лиш ще раз дзенькне, смикнеться,
коли ще когось нестане...
21.03.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797694
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.07.2018
автор: Di Agonal