НА ЗОРЯНІЙ ВЕРВЕЧЦІ МОЛИТЬСЯ ВЕЧІР

НА  ЗОРЯНІЙ  ВЕРВЕЧЦІ  МОЛИТЬСЯ  ВЕЧІР
На  зоряній  вервечці  молиться  літній  вечір
зорі  розквітають,  як  сині  волошки  у  полі...
Місяць,  дивиться  в  очі  обіймає  за  плечі,
літо  ,закоханим  запалює  свічі  святкові.

Під  сіянням  зір  одні  ,як  лебеді  в  озерці...
запальні  юні,  від  любові  хмелієм  без  вина...
високе  почуття  грає  струною  у  серці,
у  келих,  наливає  щастя    ніченька  чарівна.

Білолиций  веде  до  небесного  престолу...
 золотим    перстом  благословляє  навіки  долі,
а  райські  пташки  співають  солодять  розмову  -
і  до  ніг    встеляють,  пелюстки  троянди  лілові.

Місячна  ніч  осяює  стежечку  до  верби,  
де  запашні  трави  ,відлунює  дзвенить  водограй,
зацілуй    устами  милий,  до  серця  обніми-
і  візьми,  мене  у  полон  з  обіймів  не  відпускай.

Закружляєм    лебедями    де  стрункі  тополі....
і  нехай  первоцвіт  мріями  розцвіте  у  душі,
черпаймо  чисту  водицю  з  джерела  любові-
бо  кохання,    цвіте  один  раз,    як  сади  навесні.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2018
автор: Чайківчанка