Нас літо запросило в спориші,
Де роси зранку зацвіли і… зникли,
А струни незрадливої душі,
Здавалося, давно до цього звикли.
Не дихав степ тепер – вогнем пашів,
У сяйві сонця потонуло небо…
Не чути шамкотіння і хрущів,
Та і нема у цім давно потреби.
Квітчастий килим червень простелив,
Де маки кров’ю у вінки вплелися…
Дерева вбулися у дивні постоли,
Їх прикрашало свіжовмите листя.
Волошки-очі зирять крізь жита
У височінь далеку, синьооку.
Назустріч пісня жайвора зліта,
Чарує степ, укравши його спокій.
12.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797639
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.06.2018
автор: Ганна Верес