Вже засіяні хлібом поля,
Зеленіють горбочки і схили.
А колись тут кипіла земля
І козацькі лишались могили.
В маках поле квітує тепер,
Вітер травам пісні ще співає.
Дух козачий живе - не помер
Він і досі в повітрі літає.
Де криваві точились бої,
Там де шаблі так дзвінко дзвеніли
Де гармати гули мов джмелі,
Курені сивим димом диміли...
Злі чужинці на землю прийшли
І хотіли її відібрати.
Різні пастки робили вони,
Та сміливості їм не здолати.
Бились гідно за землю свою
Й свої голови гідно поклали.
У нерівнім жорстокім бою
Віддали усю силу, що мали.
Козаки, козаки, козаки
У вас правда і сила єдина.
Вже з тих пір промайнули роки,
Але пам'ять ніколи не згине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797614
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 30.06.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)