Низько вклонися, моя Україно,
Богу Одному Живому Святому.
Свою Він почує рідну дитину
Й не дасть на поталу ворогу злому.
Всі, хто знесилів, у силі здіймуться
На крила орлині, вітром полинуть;
Всі побіжать, і ніде не спіткнуться
На горах стрімких, в глибоких долинах.
Дякую, Господи! Ти – завжди з нами,
Всюди, у всьому надійний Ти щит нам.
Вибач, що гнівимо, словом, ділами –
Всі, кому Божая правда закрита.
Ти, Боже – Правда, Прибіжище, Милість.
Всіх зміїв жени: шиплять, причаїлись.
В морі болота їх душі втопились.
За гріш продались, щоб кров людська лилась.
Прошу: буди всіх байдужих і сплячих,
Що ремствують, брешуть, вбивців вітають,
Хочуть готових млинців, ще й гарячих –
Сорому й страху – нічого не мають…
Господи, Боже, веди Україну,
На землях своїх нехай запанує!
Рани зціли, і зігрій сиротину –
Кожен хай бачить, і мир поцінує.
Вся слава Ісусу!
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2018
автор: Тріумф