Самотнім сподівання не потрібні,
Немає в них життєвого тепла.
Шукаємо по світу струни срібні,
Та музика давно від нас втекла.
Пройшовши пекло, вічність не цікавить.
Бо прагне спокою отруєна душа.
В очах вмирає полум’я яскраве,
Нікуди серце вже не поспіша.
Прийти на мить, перевернути всесвіт,
Прокласти шлях до стомлених зірок.
І у думках своїх навести безлад,
Зробивши в невідоме перший крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797590
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2018
автор: Юлія Рябенко