Серденько у грудях тріпоче,
Від світу сховатися хоче.
Так тісно йому вже у грудях,
Чекає, що хтось приголубить.
Зустрінемось в Місяці повнім,
Хай пристрасть бажання доповнить.
Яка ж літня нічка коротка,
Розмова приємна й солодка.
А потім вже буде світанок,
Кава у ліжко й сніданок.
Ми сил наберемось і знову,
Продовжим вчорашню розмову.
Розмова без слів, лише тілом,
Як швидко доба пролетіла.
І друга мине, якщо схочеш,
Яка ж та розмова хороша...
Лиш губи зіллються в цілунку,
П'яніємо зразу ж без трунку.
Які ж ці цілунки солодкі,
Якщо прагне серце любові.
Віддати усе до краплинки,
Готові обі половинки.
Чому ж така нічка коротка?
Яка ж Ти насправді солодка.
Тіла наші голі і душі,-
Усі перепони ми зрушим.
У тіло одне ми зіллємось,
Цілющого трунку нап'ємось.
Сьогодні Адам ми і Єва,
Король я, а Ти Королева.
Експертами стали в Коханні,
Хай нічка не буде остання.
Солодка, як Вишня Ти п'яна,
Кохатися будем до рання.
І хай би була ніч полярна,
Наснаги, я вірю, нам стане.
В Коханні, з Тобою невтомні,
Цілунки Твої неповторні.
Ще й ласки благає все тіло,
Яка ж Ти Кохана вродлива.
Кохання нам душі єднає,
Це взнає лиш хто покохає.
Шалено серця наші б'ються,
Всі ночі короткі здаються.
Губами торкнуся до тіла,
Щоб кожна клітиночка мліла.
І груди, і стегна, і лоно,
Тепер Ти в моєму полоні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797522
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2018
автор: М.С.