прийшла в цей світ з дзеркального об’єму
повільною до остраху ходою,
жадаючи жертовності взаємин
мовчання натягнула тятивою…
перетікала, змінювала форми,
означила собою центр циклону,
роздерла дивним сміхом межі норми,
злизала награну сльозу_ гірку й солону …
потому щезла_ миттю_ вслід за тінню_
запікши вкотре кригу серця в горні,
благословивши на нові падіння,
розсипавши на сніг намисто чорне…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797490
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.06.2018
автор: Ки Ба 1