Вона пестила сонце рукою,
В гороскопи вставляла зірки,
Вона небо єднала з водою,
І без слів розуміла думки.
Танцювала з вітром хіп-хопа,
Під рінгтони літніх дощів.
В ній жила золота антилопа,
Вона вірила в карму снів.
На її візерунках долоней,
Розписалися дати й боги,
Їй подобалось гладити коней,
І високі густі луги.
Вона міряла дні пелюстками,
Зойком сірого журавля,
Залізницями і квитками,
Від яких оберталась земля.
Вона боса виходила з міста,
Щоб росою дійти до хмарин,
І була так незаймана й чиста,
Як сніги на вітринах вершин.
Вона була дивної крові,
В ній змішалися інь і янь.
Вона просто шукала любові,
Трішки світла у зморшках смеркань…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2018
автор: Стяг