Ти мутаген, без вагання всередину прийнятий
Тепер кістки мої світяться, поки ти зосереджено
Переробляєш мою ДНК на зручніше щось,
Щось таке, що я передам в спадок за заповітом
Тепер в скелеті відсутнє ребро (ти ловиш ці натяки?)
І променева кістка. І променева хвороба тихо
Розповзлась по мені. Шкіра теж розповзається,
І ти голкою з риб'ячого остова мене зашиваєш
Колись в мені билась пангея, та катаклізми
Убили всіх динозаврів, струсили Помпеї, і усе
розлетілося. Руїни тихенько пішли вже під кров,
Тепер у венознову руслі нуртують уламки
І висаджені у повітря арки ключиць. Так легко
Розтрісло склепіння небес, безжально зруйноване
склепінням твоєї стопи. І землетруси вібрують
хвилями звуку з гладкого твого піднебіння
Хай би хтось, хто прийде за тобою, відбудує мене,
Реставрує, поставить у креденс й милується,
Які ж бо майстерні всі ці мосяжні дрібнички
Так вже не вміють тендітно робити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797466
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2018
автор: Rumbambar