Любі друзі, люди-небораки,
не ховайте у собі добро.
Внуки у Тараса - не собаки.
Це лише у Дарвіна макаки
на хвості нарощують перо.
Ми одразу втілені із глини,
взяті у космічному пилу.
Мавпа - це диявола провина.
За образу образу людини
є чого боятися ослу.
Нація - це не юрба, не зграя,
Наші гени мали козаки.
Нелюдів у нації немає.
Їх сюди сусіда засилає,
поки є у неї байстрюки.
За життя усі платили мито.
Невідомо, скільки ще іти.
Та не забуваймо говорити:
"краще із розумним загубити,
ніж із дурнем пити і знайти".
Животіли не одне нашестя.
“Наші люди“ ще усюди є,
що й собі у душу наплює.
З ким ведешся, в того й наберешся.
Але це пагіння не моє.
Хай живуть і пави, й павіани
і свої опушують хвости...
Я - не я, коли і ти - не ти...
Хай умре історія обману.
Люди не спустилися з ліани.
Божі гени - сім'я висоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797389
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.06.2018
автор: I.Teрен