Ще не вмерла Україна,
Та хіба тут довго?
Он, обличчя стало синє,
Наче від зашморга.
Все "докажем" та "покажем",
Все колись та потім...
Медом може хтось намаже
Нам від цього в роті?
Довела вже до абсурду
Наша "показуха",
З-за кордону бачать люди
Й крутять біля вуха.
Дурень думкою радіє,
А розумний - фактом.
Бо не втілиться надія
Просто так от - раптом.
"Щира праця" десь зникає -
Хоче вкрасти кожен.
Як до влади потрапляє -
На свинюку схожий.
"Згинуть вороги прокляті,
Все навколо згине..."
З ким же буде торгувати
Наша Україна?
Згинуть наші всі проблеми -
Хата стане скраю,
От тоді і заживемо
Наче біля раю?
З ворогами кращий спосіб
Боротьби - не вбити,
Навпаки їх треба просто
Друзями зробити.
"Ще не вмерла, ще воскресне,
Ще ми запануєм..."
Самотренінг цей, ну, чесно,
Трохи вже дратує.
І чому у нас так в моді
Співи депресивні?
Як на мене, вони шкодять
Розвитку країни.
Нарікаємо в минуле,
Ледь уникли страти...
А про те, що досягнули,
Чом не заспівати?
Де приємне, позитивне,
Хай і небагато?
Перемоги... хоч спортивні,
Теж, принаймні, свято.
В тому й справа - особливих
В нас звитяг не видно.
От і гімн у нас плаксивий...
Вибачте. Огидно.
Може, буде чим пишатись,
Жити станем гідно -
Схоче серце заспівати
Про Вкраїну рідну
Без печалі та тривоги
Пафосу й надриву
Про сучасні перемоги,
Про життя щасливе.
Ще не вмерла Україна,
І мені здається,
Хоч ногою в домовині,
Але ж серце б'ється!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2018
автор: Ярослав К.