Літнє сонечко лагідно гріє безкраї поля.
Теплий дощ поливає їх рясно водою.
І вмивається вранці росою сонна земля.
І любуюся я неповторною літа красою.
А над степом медово-п'янкий аромат висить.
Одинокій вербі вітерець запліта віти-коси.
І земля закарбовує літа щасливую мить.
І вже трави духм'яні лежать у покосах.
А хліба піднялися - вже золото тут колосків.
А навколо хвилюється синєє, синєє море.
Це галявини квітнуть моїх польових васильків.
І... згадались мені твої очі, як синії яснії зорі...
26.06.2018 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797379
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.06.2018
автор: Zoja