Любов приходить якось непомітно,
Так довго вибира потрібний шлях.
Вона така вразлива і тендітна,
І селиться у вибраних серцях.
Роздивиться: не збилась чи з адреси,
Чи здатне пестить серце її,ждать?
Навіщо таке думать? Зайві стреси..
Та краще про це зараз промовчать...
Вона примхлива, як і кожна жінка,
Та довго терпить, поки сила є.
А потім непомітно так, навшпиньках,
Неначе біла хмарка розтає.
Частинками у простір відлітає,
Та хоче озирнутись ще назад.
Із жалістю це серце покидає.
А, може, ще й жалкує за розпад.
І ти біля розбитого корита,
За грубість і за зраду, нелюбов.
Твоя козирна карта вже побита.
А, може, повернеться любов знов?
Не та любов, що квітне бур"янами,
І що кричать про неї на весь світ.
А вхід туди колючими тернами..
Роздивишся, а то лиш пустоцвіт...
Можливо, щось не так.. Я помиляюсь?
Пробач, кохання, за мої думки.
Якщо не так, тоді я вибачаюсь...
Спростуй тоді оці мої рядки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2018
автор: Н-А-Д-І-Я