здавалося, вспокоївся єси.
дорадників фільтрує голоси.
пульсує сам з собою в унісон
і гладь слюдисту не псує веслом…
здавалося, відмерехтіло тло_
зіниці лід / заламане крило /
лайлива тінь забилась в темний кут,
шанує щемним пла́чем час спокут…
здавалося, впокоївся, як є_
завмерлі скроні сумнів не клює_
стерильний сніг_ спороховілі сни_
дзвенячий сміх байдужої коси…
>>
прокинувся_ за крок від каяття_
бетонний лабіринт / щем хвиль / сміття /
дошкульний маятник / трикутник з оком злим
і втоптана стежа в найдовшу з зим_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2018
автор: Ки Ба 1