Йшов по вулиці Бог, тихо слухав думки перехожих,
І в невидимім серці щось наче кололо, пекло ...
Кожен третій питав: "Ну за що мені все це, о Боже?"
"Я не хочу так жити!" - до вух долинало Його.
Він уважно послухав думки молодого мужчини,
Розливалося горе всередині нього, як ртуть:
Виявляється день перед тим в нього вкрали машину...
"Головне - не життя! А машина? Машину знайдуть!"
Посміхнувся Творець, Його погляд став ніжний, ласкавий,
На красуню поглянув, пригладив їй русу косу...
У весільнім вбранні плаче ... щойно покинув коханий,
Поміняв він на волю кохання, обручку, сім'ю.
"Вчасно він це зробив! Чоловіком не став би він вірним,
Я тебе уберіг від ще більших життєвих тривог!
Він завжди таким буде - красивим негідником, підлим ...
Хіба цього ти хочеш?" - спитав її стомлено Бог.
Та ніхто не почув той відвертий Всевишнього голос,
Нарікання і стогін, про біди щодругий кричить.
Якщо люди б могли зрозуміти - свій час є для всього,
Цінували би кожну даровану Господом мить.
Кожен день щось нове відкривали би в значенні "щастя",
І бажання "так жити" ніколи б у нас не пройшло,
Якби всі зрозуміли ... (та знаю - не кожному вдасться),
Часто в кожнім "погано" нам послане Богом добро.
© Переклад: Зоряна Кіндратишин
© Оригінал: Надія Тихонова http://hristianin.com/stix-shel-po-ulicam-bog-slushal-mysli-proxozhix/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797311
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 27.06.2018
автор: Зоряна Кіндратишин