на сінних лігвищах

вина  дешевого  і  сміху...
на  сінних  лігвищах,  на  тлі,
в  лещатах  лінощів  та  втіхи
серця  перевертнів  в  золі...

ще  тліє  золото  багаття,
лоскочуть  повні  літні  дні,
чадить  отрутою  латаття
на  теплій,  стомленій  воді...

вібрує  фосфорна  монета,
злилися  хвилі  в  унісон,
втрачають  обриси  предмети,
транслює  ніч  циклічний  сон...

перевертні  зірвали  маски,
спалили  душі,  врились  в  дно,
що  батоги  тепер,  що  ласки,
що  ніч,  що  світло  -  все  одно...

як  вийдуть  з  гри_  імен  позбувшись,
вже  не  згадають  як  і  де_
вагання  маятник  незрушний
павук  в  тенета  обпряде...

сполука  /  розтин  по  живому,
відлуння  хіті  /  щем  плачу,
скавчання  тиші  /  регіт  грому,
всього  замало  й  досхочу_

ламати  руки  ще  зарано,
чавити  сльози  -  вже  на  сміх,
піти,  закутавшись  в  тумани
і  замолити  криком  гріх_

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797307
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.06.2018
автор: Ки Ба 1