Скидає літо дні, немов одежу
Й свій парасоль зняло із антресоль.
Морзянкою щоденно нас бентежить
Й прелюдіями Баха сі-бемоль.
Червоний червень добігає межі,
Гарцює нетерпляче липня кінь.
Біляве сонце дивиться із вежі
І на землі дарма шукає тінь.
Цяп і цяп -- не вщухає дрібний дощик,
Краплини з ляском падають в траву.
Надвір корівка висунула носик
Й сховалась — як іти в таку багву.
Сьогодні небо плаче ще невтішно,
Та завтра сонце вигляне ясне.
Жалітись якось на негоду грішно--
Нехай лиш горе дім наш обмине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797298
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.06.2018
автор: Valentyna_S