Можна всіх замінити,
Неповторних – ніколи…
Можна звикнути й жити
І ридати в подоли*.
Білий був, буде чорний,
Був один – буде другий,
Та лише неповторний
Викликатиме тугу.
Не потрібно міняти,
Якщо є сокровенне.
Хіба хоч порівняти,
З чимось іншим – вогненним.
Можна світ поміняти…
Неповторне залиште,
Його треба цінити -
Неповторний - не лишній.
Подол* - тут спідниці, сукні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797236
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.06.2018
автор: Віталій Назарук