точка початку - смітник

Агнеса.  Агнеса  задивляється  на  всіх  вуличних  котів,  гладить  їх,  годує  котячими  ласощами,  які  “позичає”  з  ветмагазинів.

Смітник.  Дорогою  додому  Агнеса  завжди  оминає  Смітник,  аромати  якого  нагадують  Середньовічну  Францію.  Черговий  раз,  на  роздорожжі,  подумала  “не  йду  туди,  там  Смітник”,  повернула  голову  в  його  сторону  і  побачила  пухнастий  об’єкт  середнього  зросту,  і  як  їй  здалося,  він  щось  шукав.  “Ну,  не  вмру”  уголос  мовила  Агнеса,  зловила  на  собі  дивні  погляди  прохожих  і  попрямувала  у  сторону  Смітника.

Кіт.  Кіт  їв  кимось  недоїдену  мишу,  час  від  часу  відганяв  від  себе  блох,  зализував  рани  та  кашляв  комками  шерсті.  Агнеса  ж,  недовго  думаючи,  взяла  Кота  на  руки.  У  свою  чергу,  Кіт,  недовго  думаючи,  захищаючись  царапав  та  кусав.  “Відлюдник-відкотник”  подумала  Агнеса,  усміхнулась,  заспокоїла  Кота  і  разом  з  ним  продовжила  дорогу  додому.  Прибувши,  обробила  рани  Кота,  і  свої,  нанесені  ним,  викликала  ветеринара  витративши  на  нього  останні  кошти,  простелила  ковдру  на  ліжку  біля  своїх  ніг,  вмостила  пухнастого  і  потім  себе.  Так  спокійно  жилося  декілька  років.

Швидка.  Кіт,  як  завжди,  наївся  “позиченими”  ласощами  з  ветмагазину,  ліг  на  своє  місце  і  муркотячи  заснув.  Переляканий  прокинувся  від  гулу  Швидкої  і  трьох  людей  у  білих  халатах,  які  забирали  його  рятувальницю.  У  кімнату  зайшла  сусідка,  взяла  його  і  віднесла  спати  в  іншу  квартиру,  іншу  кімнату,  з  купою  їжі  і  комфортом,  але  без  Агнеси,  без  головного.  Так  і  жилось  декілька  років.

Діти.  Сусідка  мала  трьох  дітей,  яких  залишала  без  догляду,  тому  в  їхніх  діях  завжди  вирував  хаос.  Отак,  як  діти  пояснили  “випадково”,  Кіт  “полетів”  з  балкону.  Встав,  зі  зламаною  лапою  пошкандибав  та  переходячи  дорогу  поцілував  колеса  авто.  

Смітник.  Отямився  Кіт  біля  того  ж  Смітника  поїдаючи  ту  ж  недоїдену  кимось  мишу,  так  само  час  від  часу  відганяючи  від  себе  блох  і  так  само    зализуючи  рани  та  кашляючи  комками  шерсті.  

Відчув.  Відчув,  що  зараз  хтось  має  підійти.  Повернув  голову  ліворуч  і  побачив  її,  дівчину,  яку,  здається,  десь  бачив,  здається,  знає.  Вона  бере  його  на  руки,  він  не  царапає  і  не  кусає.  Вона  хоче  врятувати  його,  та  ж  повинен  врятувати  він  її.  Якщо  не  вдасться  цього  разу,  то  є  ще  тисячі.  
Точка  початку  спроби  -  Смітник.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2018
автор: Ugunenapsa