Ти бачив, як плачуть діброви?
Як верби стають на коліна?
У кленів посивіли брови -
Це плаче моя Україна.
Ти чув, як стріляють у спину?
Як кров'ю напоєне жито?
Чиюсь бо там вбито дитину,
А їй так хотілося жити.
Ти слухай... тобі я розкажу,
Як душу висмоктує болем,
Я словом, солодким, розважу,
Напоєна стогоном й горем.
Ти бачив, ти чув, як горіла
Пшениця, рясна, наче віра?
Я в ній відродитись хотіла -
Де, Боже, ненАвисті міра?
Так хочу вдягнути мій розум
У білу фату... без поранень,
Простити розлючений подум
І ткати любов із гераній.
Маїти стежки та дороги
І світ цілувать, де руїна,
Забути розрухи й тривоги:
- Хай квітне моя Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797205
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.06.2018
автор: Леся Утриско