А ти був юний, вірив в чудеса,
У заповітні мрії і правдиві очі,
Людська душа – це трепетна краса,
Не потривож її, якщо зламать не хочеш.
Ти був сміливий, вірив, що казав,
Свій світ замалював у чорне –біле,
ВідтІнків похідних в житті ти не сприймав,
Пастельні фарби для сердець змілілих.
Ішли роки, рубцями по душі,
Вони тебе хотіли поміняти,
А ти топтав життєві спориші,
Зберіг себе, хоча багато втратив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2018
автор: Волинянка