Мовчання лякає океанів бурхливих
Замкнувшись у тиші зникаєш подалі
Пускаючи в серце свіжо - ковані стріли
очі сховавши за чорно - білі вуалі
а я дні все рахую збиваючись в датах
сонце холодне ночі бентежно крихкі
я не стомлюся ламати струни і ґрати
скільки б не сипались мого часу піски
я почекаю, ще почекаю на кручах,
чи на полонинах спустошених ранків
мовчання лякає, залишається в звуках
моєї й без того безсилої паніки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2018
автор: Матвійчук