І ти, і я... І на півмилю...
Як в день створіння – ні душі...
Побачивши, берізки білі
Гіллям бояться ворушить.
Ступить бояться навіть кроку
В наш чистий замок з кришталю,
Щоб не підслухать ненароком
Святе те перше: «Я люблю!..»
Щоб шепіт, зміцнений луною,
Тривог для нас не наробив,
Щоб хтось насмішкою дурною
Сміятись бридко не зумів.
Хай завтрашнє ясне світання
Розбудить день нових творінь,
І на «люблю» – листок признання –
Не ляже тінню навіть тінь.
Алесь Бачыла
І ты, і я… І на паўмілю...
І ты, і я… І на паўмілю,
Што ў дзень стварэння, – ні душы…
Бярозкі, ўбачыўшы, застылі –
Баяцца голлем варушыць.
Ступіць баяцца нават кроку
Ў наш чысты замак з крышталю,
Каб не падслухаць ненарокам
Святое першае: “Люблю!..”
Каб шэпат, стаўшы гучным рэхам,
Не нарабіў бы нам трывог,
І нехта злосны брудным смехам
З яго смяяцца гідка мог.
Хай заўтра яснае світанне
Абудзіць чысты новы дзень,
І на “люблю” – лісток прызнання
Не ляжа ценем нават цень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796979
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.06.2018
автор: Валерій Яковчук