Безодня ночі, світ зірок,
Склепіння храму, дух небесний
Та дух п'янкий, та дзвін облеслий*,
Та слів незмушенний** рядок.
Тебе кохаю, ніч обманна...
Мої думки завмерли в мить
Немов обійми від століть.
Твої цілунки дивна панно.
І мрії, мовби хмари, сплять
Та серед ночі не тривожать,
Стоять на варті, на сторожі
І лиш під ранок закиплять.
Живу тобою, мить безодні,
Кричу, у відповідь мовчання
А ти мовчиш, лишень бажання
Знов виривається назовні.
Бажання жити, час не пути.
Співати пісню, не мовчати
Так, без бажання всіх повчати .
Та тільки ніч від часу чути.
УЛЕСЛИВИЙ, а, е. Який улещує, облещує; схильний до лестощів.
**невимушений
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796923
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.06.2018
автор: Dema