Мама пішла... Змучилася чекати,
Марно надію плекати на телефон.
Ще раз молитву змовила до ікон,
З давніх давен "прописаних" у кімнаті.
Укотре просила не забувати
В радості, а чи у горі її діто́к.
Врешті... зробила мовчки у вічність крок,
Крок за межу життя і своєї хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796890
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.06.2018
автор: Патара