Цей дощ затягнувся надовго.
Небесний розгойдано дзвін.
Втонула в калюжах дорога.
І річка набрала розгін.
Вдягнулися гори в корону
важких нерозчесаних хмар.
З горішнього стиглого лона
все ллє на земельний вівтар.
Хоча погамована спрага
всіма остаточно давно,
та дощ не втихає, салага,
вистукує щось у вікно
Знайоме і наче незнане.
Сповзають краплинки по склі.
І ніби чуття полум'яне
рости починає в мені.
Хапаю до рук парасолю,
пірнаю у змоклі сади,
де день полиша за собою
останні сліди.
23.06.18 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796793
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2018
автор: Леся Геник