Вже піднялося сонце золоте,
Сине небо падає за обрій,
Земля сріблясто росами цвіте,
І обіцяє ранок бути добрим.
Щаслива прокидається земля,
Ароматом літа пахнуть квіти,
І хочеться душі понад поля,
Десь за туманом вранішнім летіти.
Їй хочеться радіти і любить,
Загубивши розум безнадійно,
Щасливою злетить вона за мить
У небеса, як тільки вітер війне.
Парище.
2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796757
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2018
автор: Мартинюк Надвірнянський