не бажаю
і знати не прагну
всіх подробиць чужого життя.
а своє -
взагалі не сприймаю
і спрямовую у небуття.
навіть згадувати не хочу,
бо недоладне воно.
та й кому воно, в біса, потрібне!
те безглузде суспільності дно.
...але з відчаю,
в часі тривожнім
наодинці з собою самим
пригадається щось не суттєве,
яке виявилося основним.
запалю сигарету в роздумі.
зрозумію чия де вина.
і вагомо на серце насуне
раптом хвиля покути сумна...
...а зоря
з небокраю проб"ється
крізь вікно вечорове -
мов жах
розіллється по білому столу
у рожевочервоних тонах.
і червону
зі столу зніму я
переляканий
руку бліду.
і відійду,
сховаюся в тінях,
де самого себе й не знайду.
перейматись колишнім не стану
і копатися в тому смітті.
у руїні,
в зруйнованій мрії
рахуватиму
час
в небутті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796643
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2018
автор: Ем Скитаній