Пливуть, пливуть кораблики мої
На небесах, а не в глибокім морі.
Небесні вічні мандрівці Землі,
Такі ви різні в голубім просторі.
Ви є небесні мандрівці, а ми земні,
Такі ми схожі, як і ви в турботах.
Ви поливаєте ліси, поля рясні,
Ми поспішаємо по справах, на роботу.
Якісь проблеми, болі і тривоги,
Несе коловоротом нас буття.
А зупинитись й глянути угору,
Як ті хмаринки, проплива життя.
Одні бідують і живуть убого,
А інші - в золоті, у замках, як у сні,
Але в усіх однакова дорога,
Туди, на небеса, полинемо усі.
Пливіть, пливіть, кораблики мої,
На вас дивлюсь, очима проводжаю,
Небесні вічні мандрівці Землі,
Нам - ще не час. Коли ? Не знаєм.
Примітка : мандрівці ( рос. странники )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2018
автор: Галина Лябук