Небесні мандрівці.

Пливуть,  пливуть  кораблики  мої  
На  небесах,  а  не  в  глибокім  морі.
Небесні    вічні    мандрівці  Землі,
Такі  ви  різні  в  голубім  просторі.

                                       Ви  є  небесні    мандрівці,  а  ми  земні,
                                       Такі  ми  схожі,  як  і    ви    в    турботах.  
                                       Ви  поливаєте  ліси,  поля    рясні,
                                       Ми  поспішаємо  по  справах,  на  роботу.

Якісь  проблеми,  болі    і    тривоги,
Несе  коловоротом    нас    буття.
А  зупинитись  й    глянути  угору,
Як    ті    хмаринки,  проплива  життя.

                                       Одні    бідують  і    живуть    убого,
                                       А  інші    -    в  золоті,  у    замках,  як  у  сні,
                                       Але  в    усіх  однакова    дорога,
                                       Туди,  на    небеса,  полинемо  усі.

Пливіть,  пливіть,  кораблики  мої,
На    вас  дивлюсь,  очима    проводжаю,
Небесні    вічні    мандрівці    Землі,
Нам  -  ще  не    час.  Коли  ?    Не  знаєм.



                                       Примітка  :    мандрівці  (  рос.  странники  )

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2018
автор: Галина Лябук