Ніч, на небі зорі ясні
Все довкола наче в казці .
Місяць в хату заглядає
Свій привіт мені зсилає.
Я до нього теж всміхаюсь
І тихенько я питаюсь:
«Місяченьку, ти мій ясний
Розкажи мені будь-ласка:
Де мій миленький гуляє,
І кого він забавляє?
Не ховай від мене правди
Проживу коли він зрадив!...
Тільки братику миленький,
Наш небесний місяченьку,
Все мені ти розкажи!!!»
Місяць глянув тоді скоса,
На розплетенії коси,
Іще трохи помовчав
А тоді уже сказав:
« Бачу милий твій з другою,
Тільки марить він тобою!
Та не знає як сказати,
Як тебе таку кохати?
Ти ж холодна наче крига,
Мовчазна, сором’язлива.
Серце від усіх ховаєш,
На колодку закриваєш.
Хоче він тебе обняти
І «люблю» тобі сказати.»
Я ще трошки постояла
З місяцем порозмовляла…
Зрозуміла – не одна я !!!
Тут є ти, і ти кохаєш!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2018
автор: Кордиш Уляна