Зарубцьована рана, вже нерідне ім'я
Не відлунює в серці, не в'ється у вензель.
Хто тепер ти для мене? І хто тепер я?
Де твої камінці, некоханий мій Гензель?
В зачарованім лісі забули про час,
Заблукали, не вернемо - стежку згубили.
Небезпека об'єднує. Тільки не нас.
Звідси вийдемо нарізно. Зовсім чужими.
А в хатинці із печива "Мед з молоком"
Напівмертва любов струни зрізала лютні.
Неказкове панно вишиває хрестом,
Перекреслює, мстива, минуле й майбутнє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2018
автор: макарчук