Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
але душа ще з дерева не злізла.
Ліна Костенко
Досягнень повно… В космосі уже.
Можуть у мудрих розум забирати.
Майбутнього докінчують кліше,
Що буде? – Невідомо… Рай, чи грати.
Якби змогли ми поділити люд,
На кілька груп: на три, чи на чотири…
Для кожної, щоб був Господній суд,
То певно б різне групи ці творили.
Не творять нині люди на землі,
А бісяться і різне витворяють.
Ростуть пихаті, жадібні і злі,
Про пекло зась - збираються до раю.
За грати б їх, щоби з кутка в куток,
Із дня у день, щоб до самого скону.
То б не було наруги, ні пліток,
Тоді б усі молилися закону.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796358
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.06.2018
автор: Віталій Назарук