Замовк очерет. Вгамувалися хвилі.
Русалка купаву колише в руці.
В дзеркаллі полоще ніч крила безтілі,
Й свою таємничість зіллє по ріці.
Блукають у снах старі верби, причинні.
Поскрипують спогади в їхнім гіллі.
Качки поховались в густім лабузинні.
Маліє долина в синявій імлі.
Вродливий хлопчина стоїть біля чо́вна—
Невидима сила знов вабить сюди.
Чуття незвичайні навіює повня,
Приковує погляд його до води.
Чарівної вроди русалка – ундина
Й залюблений в неї пригожий юнак.
Кохання й приреченість в погляді дивнім—
Стихіям води він людина, чужак…
Пливе ніч червнева у сни феєричні,
Прокочує місяць в світанок путі.
Навколо дива неймовірні, незвичні—
Природа безумствує на самоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2018
автор: Valentyna_S