Згадую дитинство мрій повне й думок,
Радісне пречисте, і хату, й садок.
Город наш до річки,за садком долина,
Ми там і купались,і рибу ловили...
Із тієї риби юшку ми варили,
І маму чекали, й разом з нею їли...
А ще пригощали сусідських дітей,
Набирались сили і нових ідей...
А у тій долині бігали і грались,
І корівок пасли,й сонцю усміхались...
З сусідськими дітьми ми завжди дружили,
У садочок наший ми і їх водили...
А там були вишні,яблуні і сливи,
Абрикоси й груші,агрус і малина...
А ще біля річки росла в нас калина,
У голодні роки додавала сили...
Відшуміли роки,як в річці вода,-
Все в житті бувало і щастя,й біда,
Життєві тривоги ми пережили,
Та все ж і щасливі ми тоді були...
Минулого літа я в селі була,
І до свого двору все-таки дійшла...
Вже немає хати і садка нема,
Лиш вода у річці тече,як текла...
Боляче і щемно стало на душі,
Тут же ми ходили і в сніги,й в дощі...
Тут мама варила каші і борщі,
А тепер лишились лиш сумні кущі...
В пам"яті лишились ті далекі роки,
Уже через силу роблю нові кроки,
І село,і хата,і річка,й садок,
Додають і сили, і життя ковток...
Не забуть ніколи хату і садок,
Хочу ще відвідать той земний куток,
Подихи зробити у своїм дворі,
Вони мені світять,як сонце вгорі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796292
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.06.2018
автор: геометрія