Між зеленим листям червоніють вишні,
Ніжні візерунки літо вишива.
І пливе над містом світанкова тиша,
На траві росою слід свій залиша.
Вітер сни збирає, що із хат тікають,
Хутко їх ховає в торбу чарівну.
Пелюстки на клумбах квіти розкривають
І сорочку нову ранок одягнув.
Стільки років разом ми стрічаєм ранки —
Захват й здивування, ніби в перший раз.
Літо знов дарує золоті серпанки
Й сонячне зайчатко знов цілує нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2018
автор: Радченко